Хвороба Паркінсона - відновне лікування
Хвороба Паркінсона (паркінсонізм) – хронічне захворювання нервової системи, раніше носило назву «ідіопатичний синдром паркінсонізму» або «тремтливий параліч». Повільно прогресуюче захворювання викликається розпадом і відмиранням нейронів, що виділяють нейромедіатор дофамін (гормон радості і задоволення).
Недолік дофаміну веде за собою активний вплив базальних гангліїв на структуру головного мозку, в результаті порушується координація рухів і психічний стан.
На сьогодні захворювання залишається загадковим для лікарів. Немає однозначної відповіді, на питання, які причини розвитку даного неврологічного порушення і як його лікувати.
Паркінсонізм в основному поширений серед осіб старшого покоління, але в ряді випадків може розвиватися і в молодому віці, переважно у чоловіків.
Причини розвитку хвороби Паркінсона
Чинники, що викликають хворобу Паркінсона до кінця не вивчені, але серед основних причин можна виділити найбільш поширені:
- спадковість
- результат перенесених захворювань і травм: енцефаліти, черепно-мозкові травми, інсульти;
- при пошкодженні нервових клітин, в результаті генної мутації;
- нестача вітаміну D;
- атеросклероз та інші захворювання судин.
Захворювання починається з малопомітних ознак: втрата нюху, пітливість, занепад сил, слабкість, відсутність настрою, утруднення при дефекації. Більшість людей не звертає на це уваги, поки не почнуть проявлятися помітні і характерні для даного захворювання симптоми.
Cимптоми паркінсонізму:
- м'язова ригідність;
- порушення мови;
- гіпокінезія;
- тремор;
- постуральна нестійкість.
Згодом основні ознаки тільки наростають і до них приєднуються інші прояви: тремтіння пальців руки і кисті, втрата можливості тримати рівновагу і самостійно пересуватися, виникнення сплутаності свідомості, апатії і депресії.
| Класифікація стадій ХП: | |
|
Стадія 1 |
Симптоми проявляються на одній з кінцівок. |
|
Стадія 1,5 |
Прояви ознак на одній з кінцівок і тулубі. |
|
Стадія 2 |
Двосторонні прояви без постуральної нестійкості. |
|
Стадія 3 |
Двосторонні прояви. Постуральная нестійкість. Зберігається здатність до самообслуговування. |
|
Стадія 4 |
Порушення у рухової активності, немає можливості здійснювати складні рухи, але не потребує підтримки, щоб стояти і ходити. |
|
Стадія 5 |
Людина прикута до крісла або ліжка. Важка інвалідизація. |
Симптоми наростають повільно і навіть без лікування тривалість життя не скорочується, а от якість такого життя абсолютно незадовільна. Єдиним рішенням для людей, які страждають на хворобу Паркінсона, залишається полегшення симптомів недугу на різних стадіях. Тому вся увага приділяється саме відновлювальній реабілітації, оскільки з часом можуть розвиватися незворотні розлади функцій організму.
Сучасні методи лікування, в своїй більшості, носять реабілітаційний характер, але все ж існують методи консервативного (медикаментозного) і оперативного лікування, спрямовані на поліпшення якості життя і затримки прогресування хвороби, Відновлювальна програма реабілітації пацієнтів з паркінсонізмом, повинна здійснюватися постійно протягом всього життя і під наглядом лікаря-невропатолога.
Методи реабілітації при хворобі Паркінсона
- фізична реабілітація;
- корекція психологічного стану;
- реабілітація мовлення і ковтання.
Ефективність реабілітації полягає в проведенні комплексу заходів, спрямованих на активізацію рухової і соціальної активності, роботу з мовними органами і мозковими центрами.
Реабілітація включає в себе найсучасніші методики:
- Ерготерапія (починається зазвичай з кухні, з простих і звичних дій), окремо проводяться заняття по дрібної побутової моторики;
- акватерапія (басейн);
- фізіопроцедури, механотерапія (мотомед, вертикалізатор і т.д.);
- рефлексотерапія;
- масаж.
Фахівці реабілітаційного центру також дають рекомендації по роботі вдома, використання спеціальних засобів, котрі допоможуть пацієнтам залишатися самостійними і незалежними. Програма реабілітації прописується індивідуально для кожного пацієнта, з урахуванням особливості його організму і стадії захворювання.
